Знайомство. Частина 1

Дружба Розповіді

Я зробив затяжку. Я рідко курю, але мій сусід у свій день народження зібрав 25 осіб, які вирішили перевірити на міцність нашу маленьку квартирку. Так що я не міг не курити. Велике скупчення людей мене іноді дратує, а коли я роздратований, мені хочеться курити.

Не те, щоб я часто нервую, але буває, що хочеться дістати важкий та холодний пістолет й всадити пару куль в тіло чергового крикливого відморозка. Щоб він перестав кричати. Адже мертвий відморозок, взагалі мене не зможе діставати.

Наша кухня стала схожа на курильню якогось невеликого аеропорту. Така собі газова камера. Туди зазвичай набиваються чоловік тридцять з щойно прибулого рейсу та димлять. Димлять та обговорюють плани на вихідні та відпустку. Там крізь дим ніколи нічого не видно.

Навіть шнурки на черевиках від задухи ось-ось здавлюючи ноги ще сильніше.

Я знову затягнувся. Дим докотився до легень та викотився назовні через ніздрі. Можна й спати піти, – промайнуло в голові, – закрити двері в кімнату, та тільки я навряд чи засну, голосно тут якось.

Взагалі, кухня у нас не маленька, але зараз в неї набилося стільки людей, що всі вони здалися мені однорідною масою з невеликими різнокольоровими плямами. Ці самі плями штовхалися, лаялися, розмахували руками та старанно потіли. Плями іноді вилітали з маси, але, віддихавшись знову втискувалися назад в страху пропустити щось цікаве.

Хтось вдарив по столу й гірка скорчених, як ніби від болю, недопалків зіпсувала сукню якийсь дівиці. Так що в загальний гул вклинився її вереск, що складався виключно з лайливих епітетів.

– Еу, там в сортирі хтось когось смажить! – випалив влетів хлопець й мало не впав, спіткнувшись об мої ноги. Радісний, він тепер обережними ковтками спорожняв чийсь заляпаний стакан віскі з колою, попелом, тютюном і казна ще яким сміттям, іноді відволікаючись на сигарету. Всмоктав все спиртне, він тут же продовжив шлях благородного доповідача важливих новин.

Я знову затягнувся та відчув, що курю фільтр. Погане це відчуття, коли до гіркого смаку сигарет додається ще солонуватий присмак фільтра.

– Вітання. А ти сусід Олега? – зліва з’явився голос, вперто пробився крізь дикі крики й усе ще застиглі шари диму.

Я не був упевнений, що голос звернувся до мене, але повернувся.

Оцініть статтю
Занимайтесь любовью, а не войной
Додати коментар

13 + nineteen =